Питання про настої

Підійде будь-яка кімната, де можна відчинити двоє вікон навскіс і прибрати все пахуче. Ми робили так узимку: шар на полотняній сітці між двома стільцями, вікно прочинене на палець, двері в кухню зачинені. Строк виходить на дві доби довший, ніж у повітці. Балкон годиться тільки заскленим і тільки з північного боку — на сонці шар гине за годину.

Від товщини шару, а не від градуса. Тонкий лист без стебла доходить за п’ять-шість днів, грубий із гілочкою — за сім-дев’ять, цвіт — за чотири-п’ять. Прохолодна погода додає дві доби, вологий день після дощу — три. Якщо шар товщий за два сантиметри, строк не подвоюється: низ просто парить і темніє.

Трьома способами. Зігніть лист із середини шару: готовий ломиться з коротким тріском. Стисніть і відпустіть жменю: готова пружно розсипається, недосушена лишається комом. І найнадійніше — закрийте горстку в банці на дві години: запотіла стінка означає, що шар повертається в сушарню ще на добу.

Можна, але це вже інша сировина. При п’ятдесяти градусах летке відходить за перші хвилини, і в банці лишається те, що пахне теплим сіном. Ми пробували сорок градусів із прочиненими дверцятами — вийшло терпимо для грубого листа й погано для цвіту. Для цвіту такий спосіб не годиться зовсім.

Спершу в папір, потім у скло. Перші два тижні залишкова волога мусить вийти, тому ми тримаємо лист у крафтовій торбинці. Далі — темне скло з накрутною накривкою на нижній полиці, подалі від плити. Бляшанка добра для грубого листа, а полотняний мішечок тільки для сухої комори.

Грубий лист ожини й малини тримає дух до півтора року, чебрець із гілочкою — рік, цвіт липи — сім-вісім місяців, м’ята й меліса — близько півроку. Будь-яка суміш із цедрою живе не довше п’яти місяців: сушений плід тягне вологу з повітря. Придатність тут ні до чого: ідеться саме про запах.

Майже завжди через воду. На горня двісті п’ятдесят мілілітрів припадає три грами листа — решту ви не вибирали. Кальцій і магній зв’язують частину того, що дає смак, і настій виходить плоскішим, із плівкою на поверхні. Другою причиною буває сушарня: лист із тіні й лист із сонця — два різні продукти.

Три домашні проби. Крапля рідкого мила в півлітрі води: густа піна — м’яка вода, дрібні пластівці — жорстка. Стінки чайника через тиждень кип’ятіння: шорсткість під пальцем означає три й більше. І порівняння двох чашок ромашки — на воді з крана та на фільтрованій, охололих до сорока п’яти градусів.

Звичайного глека з вугільним картриджем досить. Він знімає хлор і частину жорсткості, не доводячи воду до дистиляту. Картридж ми міняємо за строком, а не за виглядом: вичерпаний перестає тримати хлор першим. Складніші системи для настою нічого не додають.

Дистилят і осмос без мінералізації дають розтягнутий настій: запах начебто є, а тіла немає. Ми порівнювали їх із фільтрованою водою на п’яти грамах іван-чаю: на осмосній колір прийшов на хвилину пізніше, а друге заливання не прийшло зовсім. Пляшкову беріть у межах ста — ста п’ятдесяти мг/л і не беріть лікувально-столову.

Залежить від того, що саме берете. Лист — до цвітіння: щойно кущик зацвів, він перекидає все в суцвіття. Чебрець і материнку — у повному цвіту. Цвіт липи — у дев’ять-одинадцять днів, коли більшість квіток розкрилася, а зав’язі ще немає. Плід — після першої холодної ночі.

Бо це не наша смуга. Журнал тримається тіні й протягу, товщини шару, тари, строків, жорсткості води, градуса й тижня зрізання. Про дію рослин на людський організм ми не пишемо взагалі — ні похвально, ні застережливо — і приписів щодо самопочуття не даємо. Латинська назва стоїть поряд із народною тільки для розрізнення схожих рослин.